Бен: Знову вітаємо у Vocafy: усе по поличках. Я Бен, і зі мною Клара. Сьогодні ми перенесемося майже на століття назад, щоб познайомитися з людиною, чий підхід до вивчення мов здається напрочуд сучасним.
Ben: Welcome back to Vocafy Unpacked. I'm Ben, and I'm here with Clara. Today we're going back almost a century to meet someone whose approach to language learning can sound surprisingly modern.
Клара: Вітаю, Бене. І, мабуть, варто відразу зізнатися, що ця історія мені особливо близька. Серед людей, які вивчали мови, Като Ломб захоплює мене чи не найбільше.
Clara: Hi Ben. And I should probably admit from the beginning that I have a soft spot for this one. Kató Lomb is one of the language learners I admire most.
Бен: Це переконлива рекомендація. Ким вона була?
Ben: That's a strong recommendation. Who was she?
Клара: Вона була угоркою, народилася 1909 року, а її початковий фах узагалі не був пов’язаний із мовами. Вона вивчала фізику й хімію та здобула докторський ступінь із хімії.
Clara: She was Hungarian, born in 1909, and her original academic world wasn't languages at all. She studied physics and chemistry and earned a doctorate in chemistry.
Згодом вона стала перекладачкою й однією з перших синхроністок. На вершині кар’єри вона професійно працювала із 16 мовами.
She later became a translator and one of the early simultaneous interpreters. At the height of her career, she worked professionally with 16 languages.
Бен: Шістнадцять — це майже неймовірно.
Ben: Sixteen sounds almost unbelievable.
Клара: Так, але сама Ломб обережно ставилася до цієї цифри.
Clara: It does, but Lomb herself was careful about that number.
Вона відверто казала, що не знає всіх 16 мов на однаковому рівні.
She openly said that she did not know all 16 languages at the same level.
Угорською, російською, англійською, французькою та німецькою вона могла послуговуватися дуже вільно. З деяких інших мов могла перекладати письмово чи усно після підготовки. А з окремими мовами працювала переважно через письмові тексти.
There were languages such as Hungarian, Russian, English, French and German that she could use very freely. With some others she could translate or interpret after preparation. And there were languages she mainly worked with through written texts.
Бен: Така відповідь мені вже подобається більше за звичні історії про поліглотів, у яких хтось нібито бездоганно розмовляє тридцятьма мовами.
Ben: I already like that answer more than the usual polyglot story where somebody supposedly speaks thirty languages perfectly.
Клара: Саме так.
Clara: Exactly.
Її не цікавило перетворення вивчення мов на магію.
She wasn't interested in turning language learning into magic.
Ба більше, одна з постійних тем у її працях була майже протилежною. Вона прагнула розвіяти таємничий ореол навколо природної обдарованості до мов.
In fact, one of the recurring themes in her writing was almost the opposite. She wanted to remove some of the mystery surrounding the idea of being naturally gifted at languages.
Бен: Вона належала до тих людей, які змалку блискуче вивчали мови?
Ben: Was she one of those people who had been learning languages brilliantly since childhood?
Клара: Ні, і саме тому її історія така цікава.
Clara: No, and that's one reason her story is so interesting.
У школі вона вивчала кілька мов, але не вважала себе особливо здібною до мов ученицею.
She had learned some languages at school, but she didn't describe herself as a remarkable language student.
Її серйозний шлях самостійного вивчення мов насправді розпочався вже в дорослому віці.
Her serious independent language-learning journey really began as an adult.
У 1933 році вона хотіла поліпшити свої шанси на працевлаштування, тож почала самотужки вивчати англійську.
In 1933 she wanted to improve her employment prospects, so she began teaching herself English.
Бен: Як саме?
Ben: How?
Клара: За романом.
Clara: With a novel.
І не за спеціально спрощеною книжкою для тих, хто вивчає мову.
And not a specially simplified learner book.
Вона взялася ретельно опрацьовувати роман Джона Голсуорсі.
She began working intensively with a novel by John Galsworthy.
Спершу вона розуміла зовсім мало. Згодом Ломб писала, що за тиждень уже почала навпомацки орієнтуватися в тексті, приблизно за місяць могла його розуміти, а за два місяці вже насолоджувалася читанням.
At first she understood very little. She later wrote that after a week she was beginning to sense her way through the text, after about a month she could understand it, and after two months she was enjoying it.
Бен: Це звучить або натхненно, або моторошно — залежно від сторінки, на якій Ви зараз застрягли.
Ben: That sounds either inspiring or terrifying, depending on what page you're currently stuck on.
Клара: Імовірно, і те, і те.
Clara: Probably both.
Але це розкриває дещо важливе про Ломб.
But this tells us something important about Lomb.
Вона була готова миритися з тим, що розуміє не все.
She was willing to tolerate partial understanding.
Вона не вважала, що треба знати кожне слово, перш ніж текст почне приносити користь.
She didn't think you had to know every word before a text became useful.
Бен: Це зовсім не схоже на те, як багато хто з нас вивчав мови у школі.
Ben: That's quite different from how many of us learned languages at school.
Читаєте абзац, зупиняєтеся на кожному незнайомому слові, шукаєте його у словнику, записуєте, а коли доходите до кінця, уже не пам’ятаєте, про що був абзац.
You read a paragraph, stop at every unknown word, look it up, write it down, and by the time you reach the end you've forgotten what the paragraph was about.
Клара: Саме так.
Clara: Exactly.
Ломб користувалася словниками. Вона зовсім не була проти них.
Lomb used dictionaries. She wasn't against them at all.
Але не хотіла, щоб словник керував процесом читання.
But she didn't want the dictionary to control the reading.
Читаючи нову книжку, вона часто спершу намагалася визначити значення з контексту. Корисні слова занотовувала у складі речень, а не окремо. Лише під час наступних прочитань шукала в словнику більше з того, що й далі залишалося незрозумілим.
When reading a new book, she often tried first to work out meaning from the context. She would record useful words together with sentences rather than as isolated items. Only on later readings would she look up more of what she still didn't understand.
Бен: Отже, спершу сюжет, а вичерпне знання лексики — потім.
Ben: So the story came first and complete vocabulary knowledge came later.
Клара: Це цілком влучний опис.
Clara: That's a fair way to describe it.
І вибір матеріалу для читання мав для неї величезне значення.
And the choice of what to read mattered enormously to her.
Одна з її найпростіших рекомендацій — обирати те, що Вас щиро цікавить.
One of her simplest recommendations was to choose something that genuinely interests you.
Детектив, технічний текст, журнал — усе, що не дає зупинитися.
A detective story, a technical text, a magazine, whatever pulls you forward.
Бен: Це здається майже очевидним.
Ben: That sounds almost obvious.
Клара: Тепер — так.
Clara: It does now.
Але за цим стоїть важливе практичне спостереження.
But there's a practical insight underneath it.
Складний текст іноземною мовою неминуче створює труднощі. Якщо зовсім не цікаво, що буде на наступній сторінці, відкласти його дуже легко.
A difficult foreign-language text creates friction. If you don't care what happens on the next page, it's very easy to stop.
Допитливість дає причину рухатися далі, навіть коли розуміння залишається неповним.
Curiosity gives you a reason to keep going even when your understanding is incomplete.
Ломб писала про це дуже прямо. На її думку, інтерес був однією із сил, що допомагали долати моменти, коли сама мова починала викликати роздратування.
Lomb wrote very directly about this. Interest, in her view, was one of the forces that helped learners through those moments when the language itself became frustrating.
Бен: І англійська була не єдиною мовою, яку вона опанувала в такий спосіб.
Ben: And English wasn't the only language she learned that way.
Клара: Авжеж ні.
Clara: Far from it.
Історія з російською — ще один чудовий приклад.
Russian gives us another great example.
У 1941 році Ломб вирішила вивчити російську.
In 1941, Lomb decided to learn Russian.
У букіністичній крамниці вона знайшла старий двотомний російсько-англійський словник. Його видали 1860 року, і стан у нього, схоже, був доволі жалюгідний.
She found an old two-volume Russian-English dictionary in a secondhand bookshop. It had been published in 1860 and was apparently in pretty terrible condition.
Вона придбала його й узялася до роботи.
She bought it and started working.
Бен: Хіба вивчати російську в Угорщині 1941 року не було політично ризиковано?
Ben: Wasn't learning Russian in Hungary in 1941 politically rather awkward?
Клара: Ще й як.
Clara: Very much so.
Угорщина дедалі тісніше зближувалася з країнами Осі, тож відкрите вивчення російської могло привернути небажану увагу.
Hungary was moving deeper into the Axis camp, so openly studying Russian could attract unwanted attention.
Ломб уже виробила власний спосіб навчатися за текстами, і він став у пригоді, адже можливості для систематичного навчання були обмежені.
Lomb had already developed a way of learning through texts, which became useful because formal opportunities were limited.
Вона спробувала читати класичну російську літературу, але спершу та виявилася надто складною. Тоді Ломб знайшла значно простіший роман і натомість опрацювала його.
She tried classic Russian literature but initially found it too difficult. Then she found a much easier novel and worked through that instead.
Пізніше, під час війни, вона продовжувала читати російською навіть у вкрай тяжких обставинах.
Later, during the war, she continued reading Russian even under extremely difficult circumstances.
Бен: Отже, це не був ретельно розроблений мовний курс.
Ben: So this wasn't a carefully designed language course.
Клара: Аж ніяк.
Clara: Not remotely.
І це ще одна важлива тема її життя.
And that's another theme in her life.
Вона використовувала все, що вдавалося знайти.
She used what she could find.
Книжки, словники, радіо, газети, розмови, технічні документи.
Books, dictionaries, radio, newspapers, conversations, technical documents.
Якось вона порівняла іноземну мову з фортецею, яку слід штурмувати з усіх боків.
She once described a foreign language as something like a castle that should be attacked from every direction.
Бен: Цілком у дусі Ломб.
Ben: That's very Lomb.
Клара: Саме так.
Clara: Very much so.
І це важливо, бо її філософія не зводилася до «читайте романи й ігноруйте все інше».
And it matters because her philosophy wasn't simply "read novels and ignore everything else."
Вона також слухала радіо, користувалася словниками, шукала викладачів і носіїв мови, вивчала закономірності, перекладала тексти й свідомо вправлялася в усному мовленні.
She also listened to radio, used dictionaries, sought teachers and native speakers, studied patterns, translated texts and deliberately practised speaking.
Її підхід був комплексним.
Her approach was broad.
Бен: А як щодо граматики?
Ben: What about grammar?
У поширеній версії її історії вона нібито просто ігнорувала граматику й природно засвоювала все з контексту.
The usual retelling of her story is that she basically ignored grammar and learned everything naturally from context.
Клара: Це надмірне спрощення.
Clara: That's too simple.
Їй не подобалася думка, що вивчення мови має починатися й закінчуватися зазубрюванням списків слів і засвоєнням граматичних правил.
She disliked the idea that language learning should begin and end with memorising vocabulary lists and digesting grammar rules.
Вона воліла відкривати закономірності в самій мові, а потім залучати граматику, щоб краще зрозуміти побачене.
She preferred discovering patterns through the language itself and then using grammar to help make sense of what she was seeing.
Отже, вона не стверджувала, що граматика марна.
So she wasn't saying that grammar is useless.
Вона лише інакше розставляла пріоритети.
She was changing the order of importance.
Спершу мова, а аналіз — як допоміжний інструмент.
Language first, analysis in support of it.
Бен: Це важливе розрізнення.
Ben: That feels like an important distinction.
Клара: Так і є.
Clara: It is.
Варто також пам’ятати, що Ломб описувала те, що допомагало їй упродовж багатьох років.
We should also remember that Lomb was describing what worked for her over many years.
Її книжки — не контрольовані наукові дослідження.
Her books aren't controlled scientific experiments.
Деякі її ідеї добре узгоджуються з тим, що сьогодні обговорюють викладачі мов і дослідники. Інші — просто спостереження надзвичайно досвідченої людини, яка вивчала мови.
Some of her ideas fit comfortably with things language teachers and researchers discuss today. Others are simply the observations of an exceptionally experienced learner.
Ломб захоплює тим, що постійно ставила практичні запитання.
What makes her fascinating is that she kept asking practical questions.
Що не дає мені втратити інтерес?
What keeps me interested?
Що змушує мене боятися говорити?
What makes me afraid to speak?
Як вписати цю мову у своє життя?
How can I fit this language into my life?
Що я можу зрозуміти з контексту, перш ніж шукати пояснення?
What can I learn from context before reaching for an explanation?
Бен: І це підводить нас до її знаменитої формули.
Ben: Which brings us to her famous equation.
Клара: Так.
Clara: Yes.
Зрештою Ломб сформулювала своє бачення успіху у вивченні мов за допомогою навмисно простої формули.
Lomb eventually expressed her view of language-learning success with a deliberately simple formula.
Сума вкладеного часу й мотивації, поділена на внутрішню скутість, дає результат.
Invested time plus motivation, divided by inhibition, gives the result.
Бен: Дуже по-хімічному.
Ben: That's a very chemist-like thing to do.
Клара: Саме так.
Clara: It is.
І вона чудово розуміла, що людське навчання неможливо буквально звести до рівняння.
And she knew perfectly well that human learning couldn't literally be reduced to an equation.
Суть була у взаємозв’язку між цими чинниками.
The point was the relationship between those factors.
Проводити більше змістовного часу з мовою.
Spend more meaningful time with the language.
Мати вагомішу причину її вивчати.
Have a stronger reason to learn it.
І послаблювати внутрішню скутість, яка заважає нею користуватися.
And reduce the inhibition that stops you from actually using it.
Бен: Що саме вона мала на увазі під внутрішньою скутістю?
Ben: What exactly did she mean by inhibition?
Клара: Однією з важливих її складових був страх помилитися.
Clara: One important part was fear of making mistakes.
Це відчуття знайоме багатьом.
You know the feeling.
Ви приблизно знаєте, що хочете сказати, але не впевнені, чи правильне речення, тож мовчите.
You know roughly what you want to say, but you're not sure the sentence is correct, so you say nothing.
Для Ломб таке вагання могло стати серйозною перешкодою.
For Lomb, that hesitation could become a serious obstacle.
Вона вважала, що навіть недосконале спілкування має цінність.
She believed that imperfect communication still had value.
Бен: Саме звідси її знаменитий вислів.
Ben: That's where her famous line comes from.
Клара: Так.
Clara: Yes.
Вона любила повторювати, що мови — це єдине, що варто знати навіть погано.
She liked to say that languages were the only thing worth knowing even poorly.
І думка за цим висловом цікавіша за саму цитату.
And the idea behind that line is more interesting than the quote itself.
Якщо недосконале знання італійської допомагає запитати, який потяг іде до Мілана, мова вже стала у пригоді.
If your Italian is imperfect but it helps you ask which train goes to Milan, the language has already done something useful.
Граматично недосконале речення все одно може допомогти двом людям порозумітися.
A grammatically imperfect sentence can still connect two people.
Бен: Але це не означає, що помилки не мають значення.
Ben: Which doesn't mean mistakes don't matter.
Клара: Саме так.
Clara: Exactly.
Ломб хотіла, щоб її виправляли. Вона цінувала викладачів і носіїв мови, які могли вказати їй на помилки.
Lomb wanted corrections. She valued teachers and speakers who could correct her.
Суть полягала не в тому, щоб звеличувати помилки.
The point wasn't to celebrate mistakes.
А в тому, щоб страх перед ними не заважав спілкуватися.
It was not to let the fear of them prevent communication.
Це зовсім інша думка.
That's a very different idea.
Бен: Отже, впевненість — це не вдавати, ніби все сказане правильно.
Ben: So confidence wasn't pretending you were correct.
Клара: Саме так.
Clara: Right.
Це готовність спробувати, виявити помилку, скоригуватися й продовжити.
It was being willing to try, discover that you were wrong, adjust, and continue.
Бен: Ви згадували, що до рівняння входить і мотивація. Чи мала вона на увазі мотивацію на кшталт: щовечора змушувати себе вчитися, бо дорогий курс уже придбано?
Ben: You mentioned motivation in the equation too. Did she mean the kind of motivation where you make yourself study every night because you've bought an expensive course?
Клара: Не зовсім.
Clara: Not quite.
Для Ломб мотивація часто була цілком конкретною.
For Lomb, motivation was often very concrete.
Англійську вона вивчила частково тому, що їй була потрібна робота.
She learned English partly because she needed work.
Японську почала вивчати, бо взялася за доволі амбітне завдання — перекласти японський патент у галузі хімії в часи, коли знайти в Угорщині викладача японської або підручник було надзвичайно складно.
She began Japanese because she had taken on the rather ambitious task of translating a Japanese chemical patent at a time when finding a Japanese teacher or textbook in Hungary was extremely difficult.
Важливу роль відігравала й допитливість.
Her curiosity mattered too.
Вона щиро насолоджувалася розгадуванням мовних головоломок.
She genuinely enjoyed solving the puzzle of a language.
Бен: Отже, мотивація не обов’язково була якоюсь величною мрією всього життя.
Ben: So motivation wasn't necessarily some grand lifelong dream.
Клара: Саме так.
Clara: Exactly.
Нею могли бути професійна потреба, допитливість, книжка, яку хочеться зрозуміти, людина, з якою хочеться поговорити, або просто задоволення від розв’язання складного завдання.
It could be professional necessity, curiosity, a book you wanted to understand, a person you wanted to speak with, or simply the pleasure of figuring something out.
І вона намагалася вплітати вивчення мов у повсякденне життя, а не перетворювати його на цілком окремий обов’язок.
And she tried to connect language learning with the rest of life rather than making it a completely separate duty.
Бен: І це підводить до ще однієї пов’язаної з нею поради — щоденного контакту.
Ben: Which leads into another piece of advice associated with her. Daily contact.
Клара: Так.
Clara: Yes.
Одна з практичних рекомендацій Ломб — щодня приділяти мові бодай трохи часу.
One of Lomb's practical suggestions was to spend some time with the language every day.
Коли часу обмаль, вона радила спробувати хоча б десятихвилинний монолог.
If time was short, she suggested at least trying a ten-minute monologue.
Це зовсім не те саме, що оголосити десять хвилин якоюсь науково доведеною ідеальною дозою.
That's quite different from claiming that ten minutes is some scientifically perfect dose.
Бен: Отже, ніякого магічного таймера.
Ben: So no magical timer.
Клара: Ні.
Clara: No.
Її головна думка полягала в безперервності.
Her larger point was continuity.
Не варто надовго переривати контакт із мовою лише тому, що не вдається вмістити в розклад повноцінне заняття.
Don't disappear from the language for long periods just because you can't fit in a serious study session.
За потреби змініть вид діяльності.
Change the activity if necessary.
Почитайте щось.
Read something.
Послухайте.
Listen.
Продумайте короткий монолог.
Think through a little monologue.
Погортайте словник.
Look through a dictionary.
Не дайте зв’язку з мовою згаснути.
Keep the relationship with the language alive.
Бен: Невже вона справді розмовляла сама із собою?
Ben: Did she really talk to herself?
Клара: Вона наполегливо рекомендувала те, що називала монологами або внутрішніми монологами.
Clara: She strongly recommended what she called monologues or inner monologues.
Ломб вважала, що потрібно тренуватися формулювати думки новою мовою, навіть коли поговорити ні з ким.
She thought learners should practise constructing thoughts in the language even when there was nobody around to talk to.
Це корисно з дуже практичної причини.
That's useful for a very practical reason.
Під час розмови немає безмежного часу, щоб побудувати кожне речення.
Conversation doesn't give you unlimited time to build every sentence.
Самостійна практика допомагає помітити, що Ви здатні висловити, а де застрягаєте.
Practising on your own lets you notice what you can express and where you get stuck.
Бен: Тобто не чекати справжньої розмови, щоб лише тоді з’ясувати: я геть не уявляю, як пояснити, що робив учора.
Ben: So rather than waiting for a real conversation to discover that I have absolutely no idea how to explain what I did yesterday.
Клара: Саме так.
Clara: Precisely.
Це можна цілком безпечно виявити у себе на кухні.
You can discover that problem safely in your kitchen.
А потім знайти слова й конструкції, яких бракує.
And then you can find the missing language.
Бен: У всьому цьому є щось привабливо непретензійне.
Ben: There's something appealingly unglamorous about all this.
Читайте книжку.
Read a book.
Користуйтеся словником, коли він допомагає.
Use a dictionary when it helps.
Слухайте радіо.
Listen to the radio.
Розмовляйте із собою.
Talk to yourself.
І не зупиняйтеся.
Keep going.
Клара: Ось одна з причин, чому Ломб мені так подобається.
Clara: That's one of the reasons I like Lomb so much.
Її досягнення були надзвичайними, а поради — зазвичай ні.
Her achievements were extraordinary, but her advice usually wasn't.
Вона не пропонувала таємної методики, яка дала б змогу вивчити мову без жодних зусиль.
She didn't give learners a secret technique that would make a language effortless.
Вона наголошувала на часі, допитливості, наполегливості та готовності працювати, навіть не маючи повного розуміння.
She emphasized time, curiosity, persistence and willingness to work with incomplete knowledge.
Бен: І на готовності часом виглядати трохи смішно.
Ben: And willingness to look slightly foolish sometimes.
Клара: Безперечно.
Clara: Absolutely.
Але є ще один момент, з яким варто бути обережними.
But there's one more thing I think we should be careful about.
Життя Ломб легко перетворити на доказ того, ніби будь-хто може вивчити шістнадцять мов, варто лише скористатися правильним методом.
It's tempting to turn Lomb's life into proof that anybody can learn sixteen languages if they just use the right method.
Та урок насправді не в цьому.
That's not really the lesson.
Бен: Адже вона явно була непересічною людиною.
Ben: Because she was clearly an unusual person.
Клара: Надзвичайно.
Clara: Very unusual.
Вона вирізнялася винятковою наполегливістю, інтелектуальною допитливістю й десятиліттями професійно працювала з мовами.
She was extraordinarily persistent, intellectually curious and spent decades working professionally with languages.
Її життя показує, чого досягла одна непересічна людина, почавши серйозно вивчати мови в дорослому віці.
Her life demonstrates what one remarkable adult learner achieved.
Воно не означає, що всі дістануться тієї самої вершини.
It doesn't tell us that everyone will reach the same destination.
Натомість її приклад ставить під сумнів думку, ніби серйозне вивчення мов — справа лише тих, хто змалку мав очевидний природний хист.
What it does challenge is the idea that serious language learning belongs only to people who were obviously gifted at it from childhood.
Бен: Особливо з огляду на те, що більшу частину цього шляху вона пройшла вже в дорослому віці.
Ben: Especially because she started building much of this as an adult.
Клара: Саме так.
Clara: Exactly.
І вона продовжувала вчитися десятиліттями.
And she continued learning for decades.
Мабуть, саме це в її історії надихає мене найбільше.
That may be the part of her story I find most encouraging.
Вона не сприймала вивчення мов як етап, який треба завершити.
She didn't treat language learning as a phase you complete.
Воно залишалося частиною її життя до самого кінця.
It remained something she did throughout her life.
Бен: Якби Като Ломб сиділа тут із нами, що, на Вашу думку, вона сказала б людині, яка вже пів року вивчає мову, але відчуває, що просувається безнадійно повільно?
Ben: If Kató Lomb were sitting here with us, what do you think she'd tell a learner who's been studying for six months and feels hopelessly slow?
Клара: Звісно, я не можу говорити від її імені.
Clara: I obviously can't speak for her.
Але з огляду на її праці підозрюю, що вона поставила б кілька дуже практичних запитань.
But based on her writing, I suspect she'd ask some very practical questions.
Чи достатньо часу Ви приділяєте мові?
Are you spending enough time with the language?
Чи працюєте з матеріалами, які Вас щиро цікавлять?
Are you working with things that genuinely interest you?
Чи не очікуєте від себе надто швидкого розуміння всього?
Are you expecting yourself to understand everything too soon?
І чи не настільки Ви боїтеся помилок, що уникаєте саме тієї практики, якої потребуєте?
And are you so afraid of making mistakes that you're avoiding the very practice you need?
Бен: Доволі незручний список для самоперевірки.
Ben: That's a rather uncomfortable checklist.
Клара: Корисні списки часто саме такі.
Clara: The useful ones often are.
Бен: То як би Ви підсумували її підхід, не перетворюючи його на черговий інтернет-рецепт вільного володіння мовою?
Ben: So how would you summarize her approach without turning it into another internet recipe for fluency?
Клара: Не втрачайте допитливості.
Clara: Stay curious.
Справді приділяйте мові час.
Spend real time with the language.
Читайте те, що Вам справді хочеться зрозуміти.
Read things you actually want to understand.
Спирайтеся на контекст, але за потреби звертайтеся до словників і пояснень.
Use context, but use dictionaries and explanations when you need them.
Регулярно повертайтеся до мови.
Return to the language regularly.
Тренуйтеся висловлюватися нею, а не чекайте, доки відчуєте себе досконалими.
Practise producing it instead of waiting until you feel perfect.
І пам’ятайте: недосконала мова — не марна.
And don't confuse imperfect language with useless language.
Бен: Це куди краще за «поліглот опановує шістнадцять мов завдяки одному дивному трюку».
Ben: That's considerably better than "polyglot learns sixteen languages with one weird trick."
Клара: Набагато краще.
Clara: Much better.
І набагато ближче до самої Като Ломб.
And much closer to the woman herself.
Бен: Кларо, тепер я розумію, чому Ви нею захоплюєтеся.
Ben: Clara, I can see why you're a fan.
Клара: Я ж попереджала від самого початку.
Clara: I warned you at the beginning.
Бен: Като Ломб була хімікинею, перекладачкою, синхроністкою й вивчала мови все життя. Та, можливо, її найцінніша спадщина значно простіша.
Ben: Kató Lomb was a chemist, translator, interpreter and lifelong language learner. But perhaps her most useful legacy is much simpler.
Вивчення мов не обов’язково має починатися з таланту чи досконалості.
Languages don't have to begin with talent or perfection.
Воно може початися з допитливості й готовності не зупинятися.
They can begin with curiosity and the willingness to keep going.
Клара: Гадаю, їй би це сподобалося.
Clara: I think she would have liked that.
Бен: Кларо, дякую.
Ben: Clara, thank you.
Клара: Завжди рада.
Clara: My pleasure.