Яку проблему прагнув розв’язати Пімслер

Пол Пімслер — лінгвіст і дослідник, який у середині ХХ століття вивчав викладання мов, здібності до їх засвоєння, вимову та пам’ять.

Одна з проблем, на яких він зосереджувався, знайома й тим, хто вивчає мови сьогодні: упізнати слово чи вираз значно легше, ніж самостійно відтворити їх, коли вони справді потрібні.

Аудіоурок, побудований на слуханні й повторенні, легко може перетворитися на пасивне навчання. Тому в уроках Пімслера завдання були складнішими. Слухачам знову й знову пропонували сформулювати відповідь, перш ніж вони почують правильний варіант.

Типова послідовність могла звучати приблизно так:

Запитайте жінку, чи розмовляє вона англійською.

На відповідь відводиться кілька секунд.

Лише після цього в записі звучить правильна відповідь.

Це, здавалося б, невелике рішення в побудові уроку — чи не одна з найцікавіших особливостей методу.

1. Він спонукає відтворювати мовний матеріал з пам’яті, а не лише слухати

Пімслер називав це принципом випередження.

Назва характерна саме для цього методу, але навчальний процес, що лежить в основі принципу, має значно ширшу дослідницьку базу.

Коли Ви намагаєтеся пригадати слово чи фразу до того, як побачите або почуєте відповідь, Ви практикуєте відтворення з пам’яті.

Порівняймо два види вправ:

Послухайте й повторіть:

«Мені хотілося б кави».
«Мені хотілося б кави».

та:

Пригадайте й дайте відповідь:

«Як Ви скажете: Мені хотілося б кави?»
пауза
«Мені хотілося б кави».

В обох випадках потрібно говорити, але другий вимагає більше зусиль. Ви маєте самостійно пригадати потрібне й сформулювати відповідь.

Ця відмінність важлива.

Користь практики відтворення з пам’яті добре підтверджена дослідженнями навчання, зокрема засвоєння лексики. Спроба відповісти з пам’яті може краще зміцнити здатність пригадувати ці знання згодом, ніж просте повторне ознайомлення з ними чи повторювання.

Це також відтворює важливу рису справжньої розмови: ніхто не підказує Вам речення, перш ніж попросити його сказати.

Звісно, відповідати на аудіозапис усе ще набагато простіше, ніж вести спонтанну розмову. Але така практика наближає до переходу від упізнавання до самостійного мовлення.

2. Він повертає мовний матеріал через певний час

Ще одна важлива ідея Пімслера — відтворення з пам’яті зі зростанням інтервалів.

Замість багато разів поспіль повторювати новий вираз уроки повертаються до нього через певні проміжки часу. Уже знайомий матеріал з’являється знову, і його потрібно ще раз відтворити з пам’яті.

Загальний принцип, на якому це ґрунтується, добре підтверджений: інтервальна практика зазвичай забезпечує триваліше збереження інформації в пам’яті, ніж ті самі повторення, виконані поспіль.

Пімслер писав про цю проблему за десятиліття до того, як поширилися сучасні застосунки з картками та цифрові системи інтервального повторення.

Однак є важливе застереження.

Ідею інтервалів легко перетворити на значно сміливіше твердження: нібито існує точний момент безпосередньо перед тим, як спогад зникає, а ідеальний алгоритм завжди може його визначити.

Людська пам’ять не настільки передбачувана.

Дослідження підтверджують користь інтервальної практики, але підстав вважати, що якийсь один графік зі зростанням інтервалів є оптимальним для всіх, значно менше. Залежно від матеріалу, особливостей людини, тривалості пауз і навчальних цілей кращими можуть бути різні графіки.

Тож практичний висновок із методу Пімслера простіший:

не просто повторіть щось п’ять разів зараз — спробуйте знову пригадати це пізніше.

3. Він відводить час для практики слухання й говоріння

Багато людей, які вивчають мови, стикаються з помітним дисбалансом.

Вони можуть розуміти написані речення, виконувати граматичні вправи й упізнавати тисячі слів, але їм усе одно важко розуміти мовлення на слух або достатньо швидко пригадувати прості слова й вирази під час розмови.

У цьому немає нічого дивного. Читати про мову й говорити нею — пов’язані, але не тотожні навички.

У методі Пімслера слухання й усне мовлення — майже в самому центрі навчання. Ви багато разів чуєте вимову, ритм і те, як слова звучать у суцільному потоці мовлення, та маєте відповідати вголос.

Це може бути корисним, якщо Ви прагнете поліпшити саме розуміння на слух і говоріння.

Це також одна з причин, чому метод може сприйматися інакше, ніж курси, побудовані переважно на письмових вправах.

Проте з цього не варто робити загального висновку, що вивчення мов завжди потрібно починати з аудіо.

Читання надзвичайно корисне для дорослих, які вивчають мови. Письмовий текст дає змогу уважніше розглянути незнайомі мовні форми та працювати зі значно ширшим словниковим запасом. До того ж саме читання є важливою навичкою.

Сучасні курси Pimsleur уже містять читання та інші додаткові завдання, однак визначальною основою методу залишаються аудіоуроки.

Ширший принцип полягає не в тому, щоб «уникати тексту».

Він такий:

якщо Ви хочете краще розуміти усне мовлення й говорити, подбайте про те, щоб справді практикувати ці навички.

4. Він обмежує обсяг матеріалу й багаторазово його повторює

Метод Пімслера не передбачає негайного ознайомлення початківців із величезною кількістю слів.

Натомість в уроках використовується відносно невеликий набір розмовних слів, виразів і конструкцій, до яких багаторазово повертаються.

Тут є очевидний компроміс.

Ваш словниковий запас зростає повільніше, ніж міг би завдяки читанню великих обсягів тексту або іншим заняттям із великою кількістю мовного матеріалу. Водночас нові слова й вирази ретельно відпрацьовуються.

Для початківців така побудова курсу може бути цілком доречною.

Першою метою не обов’язково має бути знання тисяч слів. Уміння швидко пригадувати невеликий набір корисних виразів може допомогти значно раніше перейти до простого спілкування.

Частотність тут важлива, але корисність не зводиться до універсального списку «500 найважливіших слів».

Мандрівникам, студентам університетів, розробникам програмного забезпечення та людям, які вивчають мову для спілкування з родиною партнера чи партнерки, швидко знадобиться різна лексика.

Отже, висновок, який можна застосувати й поза цим методом, — не просто вивчайте найчастотніші слова.

Він такий:

надавайте перевагу корисним словам і виразам та практикуйте найважливіші з них достатньо, щоб легко їх пригадувати.

5. Він навчає мови через фрази й ситуації

Уроки Пімслера зазвичай вводять мовний матеріал у коротких діалогах, а не у вигляді відірваних від контексту граматичних правил.

Це має ще один корисний наслідок: люди, які навчаються, неодноразово зустрічають багатослівні вирази й моделі речень.

Замість вивчати лише:

подобатися

Ви можете практикувати:

Мені хотілося б...

Замість окремо вивчати:

заперечувати

згодом Ви можете зустріти:

Чи не заперечуєте Ви...?

Це важливо, адже вільне мовлення не ґрунтується на доборі кожного окремого слова з нуля.

Мови містять величезну кількість усталених словосполучень, виразів і схем побудови речень. Засвоєння частини з них як знайомих моделей може полегшити і розуміння, і мовлення.

У методі Пімслера граматичні моделі також повторюються в різних прикладах. Це дає змогу почати помічати, як влаштована мова, ще до формального пояснення граматики.

Це корисно.

Але з цього не випливає сміливіше твердження, яке іноді пов’язують із цією ідеєю: нібито дорослі мають засвоювати граматику природним шляхом і тому уникати прямого пояснення граматичних правил.

Коротке пояснення інколи може за дві хвилини прояснити те, для самостійного розуміння чого інакше знадобилося б багато прикладів.

Дорослим, які вивчають мови, не потрібно обирати між розпізнаванням закономірностей і поясненнями. Можна користуватися обома підходами.

Чи працює метод Пімслера завдяки наслідуванню того, як навчаються діти?

Це одне з менш переконливих пояснень, які пов’язують із методом.

Діти справді засвоюють першу мову переважно завдяки слуханню, взаємодії, багаторазовому контакту з мовою та змістовному спілкуванню. Це важливі спостереження.

Проте доросла людина, яка користується аудіокурсом, не відтворює дитячий процес засвоєння мови.

Упродовж багатьох років діти отримують тисячі годин спілкування, тісно пов’язаного з конкретними ситуаціями. Дорослі зазвичай мають значно менше контакту з мовою, зате мають переваги, яких немає в дітей: уміють читати, користуватися словниками, розуміти пояснення, цілеспрямовано тренувати пригадування, порівнювати граматичні моделі й організовувати власне навчання.

Немає вагомих причин відмовлятися від цих переваг.

Щоб скористатися сильними сторонами методу Пімслера, не потрібно вдавати дитину. Відтворення з пам’яті, інтервальна практика, слухання, повторення й корисні фрази цінні самі собою.

Які завдання не розв’язує метод Пімслера

Саме тут важливо відрізняти корисний метод від повноцінної системи вивчення мови.

Курс на основі аудіо може дати початківцям структуровану практику говоріння й слухання, але згодом для володіння мовою знадобиться набагато більше.

Широкий словниковий запас

Курс із чітко обмеженим матеріалом не може ознайомити Вас з усією лексикою роботи, хобі, книжок, новин, розваг, освіти й повсякденного життя.

На певному етапі потрібен набагато ширший спектр мовного матеріалу.

Живе спілкування

Відповіді під час аудіоуроку — корисна практика відтворення з пам’яті, але справжня взаємодія непередбачувана.

Співрозмовник може вжити незнайомі слова чи вирази, неправильно зрозуміти Вас, перебити, змінити тему або поставити несподіване запитання.

Тому розмова потребує також навичок, які неможливо повністю відтворити за допомогою завдань із заздалегідь написаним сценарієм.

Читання й письмо

Якщо ці навички важливі для Ваших цілей, їх потрібно практикувати окремо.

Слухання не формує автоматично міцних навичок читання, а самих лише вправ із говоріння недостатньо, щоб навчитися добре писати.

Складніша мова

Початківцям корисний ретельно дозований матеріал. На середньому й просунутому рівнях дедалі більше потрібні змістовніші матеріали, ширший словниковий запас, тонкі відмінності у значеннях, різні мовні регістри, довші автентичні тексти та фрагменти мовлення.

Жоден курс для початківців із наперед визначеною програмою не може забезпечити все це.

Кому метод Пімслера може бути особливо корисним?

Метод Пімслера найдоречніший тоді, коли його сильні сторони відповідають найближчій навчальній меті.

Він може бути особливо корисним для:

  • початківців, які хочуть розпочати знайомство з мовою через усне мовлення;
  • тих, у кого навички читання випереджають розуміння на слух або говоріння;
  • людей, яким допомагає чітко структурований режим навчання;
  • мандрівників, які хочуть упевнено користуватися базовими розмовними словами й виразами;
  • тих, хто розуміє багато слів, але потребує більше практики відтворення мовного матеріалу вголос.

Це не робить людину «аудіалом». Ідея підлаштовувати викладання під сталі візуальні, слухові чи кінестетичні стилі навчання має мало наукових підтверджень.

Це лише означає, що слухання й говоріння — навички, а додаткова цілеспрямована практика корисна, якщо Ви хочете поліпшити саме їх.

Як застосовувати корисні принципи поза межами одного курсу

Одне з обмежень будь-якого курсу з наперед визначеною програмою полягає в тому, що слова й вирази для Вас добирає хтось інший.

З часом найкорисніші слова й вирази дедалі більше залежать від Ваших особистих потреб.

Ви зустрічаєте їх у статтях, які читаєте, відео, які дивитеся, розмовах, роботі, навчанні та темах, що Вас цікавлять.

Корисні принципи, на яких ґрунтується метод Пімслера, можна застосовувати й після завершення курсу:

знайти корисні слова й вирази → спробувати відтворити їх з пам’яті → знову їх почути → повернутися до них пізніше → використати в нових ситуаціях

Саме тут такі інструменти, як Vocafy, можуть доповнити структуровані курси. Слова й вирази з Ваших власних матеріалів можна зберігати разом із контекстом, прослуховувати їхню вимову, повертатися до них згодом і використовувати у вправах із вимови або розмовній практиці.

Мета не в тому, щоб відтворити метод Пімслера.

Вона в тому, щоб застосувати деякі з тих самих корисних принципів навчання до значно ширшого набору слів і виразів, що відповідає Вашим особистим потребам.

Що в методі Пімслера працює добре

Щоб перейняти корисні ідеї методу Пімслера, не потрібно, щоб його ефективність як цілісної системи була науково доведена.

Кілька принципів, закладених у нього, добре витримали перевірку часом:

  • потрібно відтворювати відповіді з пам’яті, а не просто слухати;
  • важливий матеріал повертається через певні проміжки часу;
  • слухання й говоріння практикуються цілеспрямовано;
  • початківці працюють із посильним обсягом мовного матеріалу;
  • слова подаються в корисних виразах і моделях розмовного мовлення.

До інших тверджень варто ставитися обережніше. Дослідження не довели унікальної переваги графіка повторень Пімслера; навчання через аудіо саме собою не краще за читання; дорослим не потрібно наслідувати дітей; а структурований аудіокурс не може охопити все, що потрібне для всебічного володіння мовою.

Можливо, найкорисніший висновок простіший.

Ефективне вивчення мови не лише знайомить Вас з інформацією. Воно раз за разом спонукає відтворювати її з пам’яті саме тоді, коли вона потрібна.

Цей принцип виходить далеко за межі методу Пімслера.