Багато пояснень із граматики стають незрозумілими, бо в них змішують два різні запитання:

  1. Що це за слово чи вираз?
  2. Яку роль цей елемент виконує саме в цьому реченні?

Перше запитання стосується класів слів, які традиційно називають частинами мови.

Друге — функцій у реченні, синтаксичних функцій або граматичних відношень.

Розуміння різниці між цими двома рівнями — одна з найважливіших основ для вивчення граматики не лише англійської, а й інших мов.

Два різні запитання: що це і яку роль воно виконує?

Розгляньмо слово Daniel у таких реченнях:

Daniel called Sarah.
Sarah called Daniel.
Sarah spoke to Daniel.
This is Daniel’s book.

Слово Daniel в усіх прикладах є власною назвою. Його належність до частини мови не змінилася.

Але його роль у реченні змінилася:

  • у першому реченні Daniel — підмет;
  • у другому — додаток;
  • у третьому це слово входить до складу прийменникової групи;
  • у четвертому воно вказує на власника.

Звідси випливає головне розмежування:

  • клас слів указує, до якого типу мовних елементів щось належить;
  • функція в реченні вказує, яку роль цей елемент виконує в конкретному реченні.

Ці поняття пов’язані, але не тотожні.

Іменник часто виконує роль підмета чи додатка, але також може входити до складу комплемента, модифікатора або прийменникової групи. Прикметник часто модифікує іменник, але також може бути важливою частиною присудка.

Порівняймо:

the tired student
The student is tired.

В обох прикладах tired — прикметник. У першому він характеризує іменник student. У другому — описує підмет за допомогою дієслова is.

1. Класи слів: що це за елемент?

Клас слів об’єднує слова за особливостями їхньої граматичної поведінки.

Значення допомагає визначити клас слова, але самого значення недостатньо. Мовознавці також розглядають такі запитання:

  • Яких форм може набувати слово?
  • Де воно може стояти в реченні?
  • З якими іншими словами воно може поєднуватися?
  • Які типи словосполучень воно може утворювати?

Наприклад, англійські іменники часто можуть стояти після артиклів:

a book
the house

Багато з них також мають форми множини:

book → books
house → houses

Англійські дієслова поводяться інакше. Вони часто можуть змінювати форму для вираження часу або узгодження з підметом:

call → called
work → works
be → is, are, was, were

Традиційний термін частина мови досі широко вживають, особливо в освіті. У сучасному мовознавстві частіше віддають перевагу термінам клас слів або лексична категорія.

Основні класи слів

Конкретна класифікація залежить від граматичної традиції, проте наведені нижче категорії особливо корисні для тих, хто вивчає мови.

Іменники

Іменники зазвичай називають людей, тварин, предмети, місця, події, речовини або абстрактні поняття.

Sarah, teacher, dog, city, water, meeting, freedom

Іменники часто можуть виконувати роль підмета або додатка:

Sarah opened the door.
Sarah opened the door.

Але сама належність до іменників не робить слово підметом чи додатком автоматично. Це залежить від речення.

Дієслова

Дієслова зазвичай виражають дії, події, процеси, стани або відношення.

run, call, happen, change, know, exist, be

Дієслова зазвичай становлять граматичний центр англійської клаузи — речення або його предикативної частини:

Sarah called Daniel.
The weather changed.
Daniel knows the answer.

Проте не кожне дієслово описує навмисну дію. Такі дієслова, як know, belong, exist і seem, описують радше стани чи відношення, а не дії.

Прикметники

Прикметники зазвичай виражають властивості, якості або належність до певної категорії.

tall, interesting, difficult, wooden, international

Вони можуть бути модифікаторами іменників:

an interesting book

Вони також можуть стояти після дієслів-зв’язок, як-от be, seem або become:

The book is interesting.
The task seems difficult.

Прислівники

Прислівники — різноманітна категорія. Вони можуть виражати час, місце, спосіб дії, ступінь, частотність або ставлення мовця до висловленого.

yesterday, here, slowly, very, often, probably

Приклади:

Sarah arrived yesterday.
Daniel spoke slowly.
The answer is probably correct.

Не кожне слово із закінченням -ly є прислівником, і не кожен прислівник закінчується на -ly.

friendly — прикметник
fast — прикметник або прислівник
often — прислівник

Займенники

Займенники вказують на людей, речі, групи або поняття, не називаючи їх повторно.

I, you, she, he, it, we, they, someone, who, this

Порівняймо:

Sarah called Daniel.
She called him.

Англійські займенники особливо корисні для розуміння граматики, оскільки деякі з них змінюють форму залежно від своєї граматичної ролі:

she called him
he called her

Різниця між she та her допомагає визначити, хто є підметом, а хто — додатком.

Детермінативи

Детермінативи стоять на початку іменникових груп і допомагають уточнити, про яку особу чи річ ідеться, скільки їх або кому вони належать.

a, the, this, those, my, every, some, three

Приклади:

the book
my phone
those students
three questions

У традиційних шкільних граматиках частину цих слів іноді відносять до прикметників або займенників. У сучасних граматиках англійської мови детермінативи часто розглядають як окрему категорію, оскільки за граматичною поведінкою вони відрізняються від звичайних прикметників.

Прийменники

Прийменники виражають відношення, пов’язані з місцем, часом, напрямком, причиною, засобом, супроводом та багатьма іншими поняттями.

in, on, at, with, from, to, because of, under

Приклади:

in the room
after lunch
with Daniel
because of the weather

Прийменник зазвичай вводить прийменникову групу:

Sarah spoke to Daniel.
They met after work.

Сполучники

Сполучники поєднують слова, словосполучення або клаузи.

and, but, or, because, although, if

Приклади:

Sarah and Daniel
tired but happy
We stayed inside because it was raining.

Допоміжні дієслова

Допоміжні дієслова допомагають утворювати питальні й заперечні речення, форми часу, виду та стану, а також виражати модальність.

be, have, do, can, may, must, will

Приклади:

Sarah is working.
Daniel has finished.
Did Sarah call?
You must leave.

Такі слова, як be, have і do, можуть бути як допоміжними, так і смисловими дієсловами:

Sarah has finished. — допоміжне дієслово
Sarah has a car. — смислове дієслово

Частки та інші службові слова

В англійській мові також є короткі слова, граматична поведінка яких не завжди чітко вписується в традиційні категорії.

Серед них — частки у фразових дієсловах:

turn off
give up
look after

Та сама форма в різних уживаннях може належати до різних категорій:

She walked up the hill. — прийменник
She stood up. — частка або прислівник, залежно від підходу до аналізу

Це одна з причин, чому граматичні категорії не завжди такі прості, як може здатися зі шкільних переліків.

Вигуки та слова-відповіді

Вигуки можуть виражати реакції, емоції, привітання або відповіді в розмові.

oh, wow, ouch, hello, yes, no

Вони можуть самі утворювати завершене висловлення:

Wow!
Yes.
Hello!

Їхній зв’язок із граматичною будовою решти речення часто досить слабкий.

2. Функції в реченні: яку роль виконує елемент?

Функція в реченні описує зв’язок слова, синтаксичної групи або клаузи з рештою речення.

Важливо пам’ятати: синтаксичні функції зазвичай виконують не лише окремі слова, а й цілі групи слів.

У цьому реченні:

The new student from Spain answered the question.

підмет — не лише слово student. Уся іменникова група the new student from Spain виконує роль підмета.

Термінологія для позначення функцій у реченні дещо відрізняється в традиційній граматиці та сучасному мовознавстві. Наведені нижче категорії стануть корисною основою для тих, хто вивчає мови.

Підмет

Підмет — це елемент, який утворює основний граматичний зв’язок із дієсловом або присудком.

В англійських розповідних реченнях він часто стоїть перед дієсловом:

Sarah called Daniel.
The window broke.
This book is useful.

Підмет часто називає особу чи предмет, що виконує дію:

Daniel opened the door.

Але це не повне визначення.

Підмет також може позначати:

  • те, що зазнає впливу події;
  • те, що змінює стан;
  • те, що описують;
  • те, що просто існує або є учасником певної ситуації.

Приклади:

Sarah heard a noise.
The glass broke.
Daniel is tired.
The problem still exists.

Сара не виконує дію слухового сприйняття навмисно. Склянка не розбивається навмисно. Проте Sarah і the glass усе одно є граматичними підметами.

Надійніше й зрозуміліше для тих, хто вивчає мову, таке визначення:

Підмет — це елемент, навколо якого граматично організована клауза й про який щось повідомляє присудок.

Навіть це визначення є наближеним, оскільки в різних мовах підмети мають різні властивості. Але воно точніше, ніж твердження, що підмет — це завжди «особа, яка виконує дію».

Присудок

Присудок — це те, що в реченні повідомляється про підмет.

У реченні:

Sarah called Daniel.

присудком є:

called Daniel

У реченні:

Daniel is tired.

присудком є:

is tired

У традиційній граматиці термін «присудок» іноді вживають у вужчому значенні — на позначення дієслова чи дієслівної групи. У сучасному аналізі він часто охоплює всю частину клаузи, крім підмета.

Присудок може виражати:

  • дію;
  • подію;
  • стан;
  • властивість;
  • тотожність;
  • відношення.

Приклади:

Sarah ran home.
The window broke.
Daniel knows the answer.
Sarah is tired.
Daniel is a teacher.

Важлива інформація не завжди міститься лише в дієслові.

У реченні:

Daniel is a teacher.

дієслово is пов’язує підмет із характеристикою a teacher. Саме вираз a teacher передає значну частину лексичного змісту речення.

Додаток

Додаток — це синтаксична група, тісно пов’язана з дієсловом, яка зазвичай позначає особу чи предмет, на які впливає подія.

Sarah called Daniel.
Daniel opened the window.
They discussed the problem.

В англійській мові зазвичай розрізняють прямі додатки та непрямі додатки.

Прямий додаток

Прямий додаток зазвичай позначає особу чи предмет, які безпосередньо зазнають впливу, сприймаються, створюються або залучені до події.

Sarah opened the door.
Daniel read the article.
They built a house.

Непрямий додаток

Непрямий додаток часто позначає одержувача або того, на чию користь відбувається дія.

Sarah gave Daniel the book.

Тут:

  • Daniel — непрямий додаток;
  • the book — прямий додаток.

В англійській мові подібне відношення часто можна виразити за допомогою прийменникової групи:

Sarah gave the book to Daniel.

Ці дві структури подібні за значенням, але не тотожні граматично.

Комплемент

Комплемент — це елемент, потрібний для повноти значення дієслова, прикметника, іменника або клаузи.

Порівняймо:

Daniel became a teacher.
Sarah seems tired.
They put the book on the table.

У цих прикладах вирази, виділені жирним шрифтом, не є звичайними прямими додатками.

  • a teacher вказує, ким є Деніел;
  • tired характеризує Сару;
  • on the table називає місце, позначення якого вимагає дієслово put.

Термін «комплемент» має широке значення, і в різних граматиках його трактують дещо по-різному. Для тих, хто вивчає мову, головне зрозуміти: комплемент — це елемент, якого вимагає або який допускає інша частина речення завдяки своїм граматичним властивостям.

Модифікатор

Модифікатор додає інформацію про інший елемент.

the old house
a book about language
the student who arrived late

Модифікатори можуть описувати:

  • якості;
  • кількість;
  • місце;
  • належність комусь;
  • ідентифікаційні ознаки;
  • додаткові обставини.

Вони можуть бути окремими словами, синтаксичними групами або клаузами.

Обставина

Обставина подає інформацію про умови перебігу події чи стану.

Вона може виражати:

  • час;
  • місце;
  • спосіб дії;
  • причину;
  • мету;
  • частотність;
  • тривалість;
  • умову;
  • ступінь.

Приклади:

Sarah called yesterday.
They met in Budapest.
Daniel answered very carefully.
We stayed home because of the storm.
She studies to improve her English.

Обставина не обов’язково виражена прислівником.

Вона може бути виражена:

  • прислівником: yesterday;
  • прийменниковою групою: in Budapest;
  • іменниковою групою: last week;
  • клаузою: because it was raining.

Це ще один наочний приклад різниці між класом слів і функцією в реченні.

Yesterday — це прислівник, що виконує роль обставини.

In Budapest — це прийменникова група, що виконує роль обставини.

Last week — це іменникова група, що виконує роль обставини.

Різні типи виразів можуть виконувати ту саму синтаксичну функцію.

Між класом слів і функцією в реченні немає однозначної відповідності

Є спокуса засвоїти прості відповідності на кшталт:

  • іменник = підмет;
  • прикметник = модифікатор;
  • прислівник = обставина;
  • дієслово = присудок.

Такі поєднання поширені, але це не незмінні правила.

Іменникова група може виконувати роль підмета:

The new manager arrived.

Вона може виконувати роль додатка:

We met the new manager.

Вона може виконувати роль комплемента:

Sarah became the new manager.

Вона може виконувати навіть роль обставини:

We met last Monday.

Прикметник може бути модифікатором іменника:

a quiet room

або входити до складу присудка:

The room is quiet.

Прийменникова група може бути модифікатором іменника:

the book on the table

або виконувати роль обставини:

The book is on the table.

Отже, зв’язок між формою та функцією гнучкий:

Слова того самого класу можуть виконувати різні функції, а ту саму функцію можуть виконувати групи слів різних типів.

Розуміти цей принцип значно корисніше, ніж заучувати жорсткі відповідності між назвами.

Належність слова до частини мови не завжди незмінна

Корисно уявляти належність до класу слів як «словниковий рівень», але це порівняння має свої межі.

Та сама письмова форма може мати кілька граматичних уживань.

Розгляньмо англійське слово call:

I received a call. — іменник
Please call me. — дієслово

Або email:

I sent an email. — іменник
Please email the document. — дієслово

Або clean:

a clean room — прикметник
Please clean the room. — дієслово

Або fast:

a fast car — прикметник
The car moved fast. — прислівник

Англійська мова часто допускає перехід слів з однієї категорії до іншої без додавання видимого закінчення. Мовознавці часто називають цей процес конверсією або нульовою деривацією.

Це означає, що не завжди найточніше запитувати:

До якої частини мови належить це слово?

Часто краще запитати:

До якої частини мови належить ця форма саме в цьому реченні?

Тому словник може наводити ту саму письмову форму як таку, що належить до кількох класів слів.

Підмет — не те саме, що агенс

Одне з найважливіших розмежувань у граматиці — різниця між граматичною функцією та семантичною роллю.

Граматична функція описує структуру речення:

  • підмет;
  • додаток;
  • комплемент.

Семантична роль описує, як учасник залучений до події:

  • агенс: свідомий виконавець дії;
  • експерієнцер: особа, яка щось сприймає або відчуває;
  • пацієнс: учасник, на якого впливає подія;
  • реципієнт: особа, яка щось отримує;
  • інструмент: предмет, за допомогою якого виконують дію.

Розгляньмо:

Daniel opened the door.

Деніел тут водночас:

  • граматичний підмет;
  • семантичний агенс.

Тепер порівняймо:

Daniel heard a noise.

З граматичного погляду Деніел і далі є підметом, але за семантичною роллю він — експерієнцер, а не свідомий виконавець дії.

А тепер:

The door opened.

Двері тут виступають підметом, але не агенсом.

І ще:

The door was opened by Daniel.

Тепер граматичним підметом є двері, хоча Деніел залишається семантичним агенсом.

Таке розмежування пояснює, чому визначення «підмет — це особа, яка виконує дію» підходить для деяких початкових прикладів, але не є універсальним.

Граматичний центр — не завжди звичайне дієслово дії

У багатьох вступних поясненнях із граматики речення подають за схемою:

підмет + дієслово дії + додаток

Це поширена модель:

Sarah opened the window.

Проте англійські речення можуть будуватися навколо багатьох інших типів присудків.

Події

The window broke.

Стани

Daniel knows the answer.

Властивості

Sarah is tired.

Тотожність або класифікація

Daniel is a teacher.

Існування

There is a problem.

Відчуття та сприйняття

Sarah likes music.

Отже, граматика має описувати не лише навмисні дії. Вона також повинна враховувати стани, властивості, тотожність, зміни, переживання та відношення.

Чи універсальне це розмежування?

Розрізняти тип виразу та його роль у ширшій структурі надзвичайно корисно під час вивчення різних мов.

Однак не варто припускати, що в кожній мові класи слів і функції в реченні розмежовують так само, як в англійській.

Мови відрізняються тим:

  • наскільки чітко розмежовані іменники, дієслова й прикметники;
  • як поводяться підмети й додатки;
  • чи обов’язково вживати займенники;
  • як позначаються граматичні відношення;
  • як розрізняють тему й підмет;
  • яку частину інформації передають порядок слів, закінчення, частки або дієслівні форми.

Тому мовознавці розрізняють:

  1. категорії окремих мов, які визначаються особливостями функціонування конкретної мови;
  2. порівняльні поняття, які дають дослідникам змогу зіставляти закономірності в різних мовах.

Категорії іменника, дієслова, підмета й додатка надзвичайно корисні, але їхні конкретні властивості не можна просто перенести без змін з однієї мови на всі інші.

Міжмовні проєкти, як-от Universal Dependencies, використовують спільну систему для аналізу багатьох мов, яка водночас дає змогу враховувати їхню специфіку. У цій системі клас слів, морфологічну інформацію та синтаксичні відношення фіксують як окремі шари опису. Це відображає ту саму основну думку, викладену в цьому розділі: тип виразу та його роль у реченні пов’язані, але це різні речі.

Три запитання, які допоможуть розібрати майже будь-яке речення

Аналізуючи речення, корисно поставити три окремі запитання.

1. Що це за елемент?

Це іменник, дієслово, прикметник, займенник, детермінатив, прийменник, частка чи інший тип виразу?

2. Яку роль він виконує тут?

Він виконує роль підмета, додатка, комплемента, модифікатора чи обставини?

3. Що вказує на цю роль?

Можливі показники:

  • порядок слів;
  • відмінкові закінчення;
  • прийменники або післяйменники;
  • частки;
  • узгодження дієслова;
  • форма займенника;
  • структура речення;
  • інтонація;
  • значення та контекст.

Третє запитання підводить нас до однієї з найцікавіших галузей граматики.

Як слухач розуміє, хто що кому зробив?

В англійській мові ключову роль відіграє порядок слів. В угорській і російській широко використовують відмінкові показники. В японській і корейській часто вживають частки. В іспанській порядок слів поєднується з узгодженням дієслова та диференційованим маркуванням додатка. У мандаринській китайській використовують порядок слів, частки, конструкції та контекст.

Мови кодують граматичні відношення по-різному. Кожна по-своєму розподіляє це завдання між мовними засобами.

Головне

Найважливіший висновок простий:

Категорія слова — не те саме, що його функція в реченні.

Іменник не стає підметом автоматично.

Підмет не завжди є агенсом.

Прикметник може не лише модифікувати іменники.

Обставина не обов’язково виражена прислівником.

А та сама письмова форма в різних контекстах може належати до різних класів слів.

Коли ті, хто вивчає мови, розрізняють ці рівні, граматика вже не здається набором розрізнених термінів. Вона постає як система форм, функцій і зв’язків.

У наступному розділі ми порівняємо, як різні мови позначають ці відношення — за допомогою порядку слів, відмінкових закінчень, часток, узгодження та контексту.