Простий путівник із граматики різних мов
Граматика часто здається складнішою, ніж є насправді. Одна з причин — ми використовуємо різні терміни для різних рівнів будови речення, але не завжди пояснюємо, як ці рівні пов’язані між собою.
Іменник — не те саме, що підмет.
Дієслово не обов’язково становить усю присудкову групу.
Прикметник не завжди стоїть безпосередньо перед іменником.
А підмет речення — не завжди той, хто свідомо виконує дію.
Добра новина: одне просте розрізнення допомагає значно легше зрозуміти чимало граматичних пояснень.
Розглядаючи слово чи словосполучення, поставте два окремі запитання:
Що це за граматичний елемент?
і:
Яку роль він виконує в цьому реченні?
Перше запитання стосується частин мови, які також називають класами слів.
Друге — ролей у реченні, або синтаксичних функцій.
Вони пов’язані між собою, але це не одне й те саме.
Перший рівень: що це за слово?
Слова можна об’єднувати в групи за їхніми граматичними властивостями в певній мові.
Ці групи традиційно називають частинами мови.
Багато з них Вам, імовірно, уже знайомі.
Два рівні: короткий огляд
Перш ніж заглиблюватися в подробиці, корисно розглянути ці два рівні поруч.
Класи слів: що це за граматичний елемент?
Ці назви описують граматичний тип слова.
- Іменник: називає людину, місце, предмет, подію або поняття
Sarah (Сара), city (місто), book (книжка), meeting (зустріч), freedom (свобода) - Дієслово: виражає дію, подію, стан або відношення
run (бігти), call (телефонувати), happen (траплятися), know (знати), be (бути) - Прикметник: описує якість або ознаку
large (великий), interesting (цікавий), tired (втомлений) - Прислівник: може виражати час, місце, спосіб дії, частотність або ступінь
yesterday (учора), here (тут), slowly (повільно), often (часто), very (дуже) - Займенник: указує на когось або щось, не називаючи повторно
I (я), she (вона), it (воно), they (вони), someone (хтось) - Детермінатив: допомагає визначити, кількісно окреслити або конкретизувати те, що позначає іменник
a (неозначений артикль), the (означений артикль), this (цей), my (мій), some (деякі), three (три) - Прийменник: виражає відношення, зокрема місця, часу, напрямку або супроводу
in (у), after (після), to (до), with (з) - Сполучник: поєднує слова, словосполучення або частини складного речення
and (і), but (але), because (тому що), although (хоча)
Ролі в реченні: яку функцію тут виконує елемент?
Ці назви описують, як слово чи словосполучення функціонує в конкретному реченні.
- Підмет: особа, предмет або поняття, про яке в реченні висловлено основне повідомлення
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові. - Присудкова група (предикат): те, що речення повідомляє про підмет
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові. - Додаток: особа або предмет, яких безпосередньо стосується дія чи ситуація, виражена дієсловом
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові. - Комплемент: доповнює або конкретизує значення підмета, додатка чи іншої частини речення
Daniel is a teacher. — Деніел — учитель.
Sarah seems tired. — Сара здається втомленою. - Модифікатор: додає інформацію про інше слово чи словосполучення
the new student — новий студент
the book on the table — книжка на столі - Обставина: повідомляє про час, місце, спосіб дії, причину або мету
Sarah called yesterday. — Сара зателефонувала вчора.
They met in Budapest. — Вони зустрілися в Будапешті.
Ключова відмінність проста:
Клас слова вказує, що це за граматичний елемент. Роль у реченні вказує, яку функцію він виконує саме в цьому реченні.
Іменники
Іменники зазвичай називають людей, тварин, місця, предмети, події або поняття.
Sarah (Сара), teacher (учитель), dog (собака), London (Лондон), table (стіл), meeting (зустріч), freedom (свобода)
Дієслова
Дієслова зазвичай виражають дії, події, стани або відношення.
run (бігти), call (телефонувати), happen (траплятися), know (знати), exist (існувати), be (бути)
Не кожне дієслово описує дію, яку можна побачити.
Наприклад, у реченні:
Daniel knows the answer. — Деніел знає відповідь.
Knows («знає») — дієслово, хоча Деніел фізично нічого не робить.
Прикметники
Прикметники описують якості або ознаки.
tall (високий), interesting (цікавий), difficult (складний), blue (синій)
Вони часто стоять перед іменником:
an interesting book — цікава книжка
Але можуть стояти й після дієслів на зразок be («бути») або seem («здаватися»):
The book is interesting. — Книжка цікава.
Прислівники
Прислівники можуть виражати час, місце, спосіб дії, частотність, ступінь або ставлення мовця.
yesterday (учора), here (тут), slowly (повільно), often (часто), very (дуже), probably (імовірно)
Приклади:
Sarah arrived yesterday. — Сара приїхала вчора.
Daniel answered slowly. — Деніел відповів повільно.
The answer is probably correct. — Відповідь, імовірно, правильна.
Займенники
Займенники вказують на людей або предмети, не називаючи їх повторно.
I (я), you (Ви), she (вона), he (він), it (воно), we (ми), they (вони), someone (хтось)
Замість повторення:
Sarah called Daniel. Sarah spoke to Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові. Сара поговорила з Деніелом.
можна сказати:
Sarah called Daniel. She spoke to him. — Сара зателефонувала Деніелові. Вона поговорила з ним.
Детермінативи
Детермінативи допомагають визначити, про який саме предмет ідеться, скільки їх або кому вони належать.
a (неозначений артикль), the (означений артикль), this (цей), those (ті), my (мій), every (кожен), some (деякі)
Приклади:
the book — конкретна, уже відома книжка
my phone — мій телефон
those students — ті студенти
Прийменники
Прийменники виражають відношення місця, часу, напрямку, засобу дії та багато інших.
in (у), on (на), at (біля, у), with (з), from (від, з), to (до), after (після)
Приклади:
in the room — у кімнаті
after lunch — після обіду
with Daniel — з Деніелом
Сполучники
Сполучники поєднують слова, словосполучення або завершені думки.
and (і), but (але), or (або), because (тому що), although (хоча)
Приклад:
Sarah stayed home because she was tired. — Сара залишилася вдома, тому що втомилася.
Ці категорії описують, до якого типу граматичних елементів належить слово.
Але вони ще не пояснюють, яку роль воно виконує в конкретному реченні.
Другий рівень: яку роль виконує слово?
Тепер розгляньмо таке речення:
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
Ми можемо описати його слова за типом:
- Sarah — власна назва;
- called — дієслово;
- Daniel — власна назва.
Але можемо описати і їхні ролі:
- Sarah — підмет;
- called Daniel утворює основну присудкову групу;
- Daniel — додаток.
Це ролі в реченні, а не частини мови.
Підмет
Підмет — це елемент, навколо якого граматично організовано речення.
Часто це особа або предмет, що виконує дію:
Sarah opened the window. — Сара відчинила вікно.
Але не завжди:
The window opened. — Вікно відчинилося.
Daniel is tired. — Деніел втомлений.
Sarah heard a noise. — Сара почула шум.
Вікно не робить нічого навмисно. У реченні про Деніела описано його стан. Сара сприймає звук, а не свідомо виконує дію.
Проте всі вони залишаються граматичними підметами.
Для початківців корисним буде таке визначення:
Підмет — це особа, предмет або поняття, про яке в реченні висловлено основне повідомлення.
Це визначення не ідеально підходить для кожної мови, але воно надійніше за твердження, що підмет завжди «виконує дію».
Присудкова група
Присудкова група повідомляє щось про підмет.
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
The window opened. — Вікно відчинилося.
Daniel is tired. — Деніел втомлений.
Sarah became a doctor. — Сара стала лікаркою.
Присудкова група може виражати дію, подію, стан, якість, належність до певної категорії або зміну.
Додаток
Додаток тісно пов’язаний із дієсловом і часто позначає особу або предмет, яких стосується дія чи подія.
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
Daniel opened the window. — Деніел відчинив вікно.
They discussed the problem. — Вони обговорили проблему.
Модифікатор
Модифікатор додає інформацію про інший елемент.
the new student — новий студент
Daniel’s old phone — старий телефон Деніела
the book on the table — книжка на столі
Модифікатори можуть бути окремими словами або більшими словосполученнями.
Обставина
Обставина повідомляє про час, місце, спосіб дії, причину або мету.
Sarah called yesterday. — Сара зателефонувала вчора.
They met in Budapest. — Вони зустрілися в Будапешті.
Daniel answered carefully. — Деніел відповів обережно.
We stayed home because it was raining. — Ми залишилися вдома, тому що йшов дощ.
Важлива деталь: обставина не обов’язково має бути виражена прислівником.
Порівняйте:
Sarah called yesterday. — Сара зателефонувала вчора.
Sarah called after lunch. — Сара зателефонувала після обіду.
Sarah called last week. — Сара зателефонувала минулого тижня.
Ці вирази мають різну граматичну форму:
- yesterday («учора») — прислівник;
- after lunch («після обіду») — прийменникова група;
- last week («минулого тижня») — іменникова група.
Але всі три виконують подібну роль у реченні: повідомляють, коли Сара зателефонувала.
Та сама частина мови може виконувати різні ролі
Погляньмо на ім’я Daniel:
Daniel called Sarah. — Деніел зателефонував Сарі.
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
Sarah spoke to Daniel. — Сара поговорила з Деніелом.
This is Daniel’s book. — Це книжка Деніела.
У кожному реченні Daniel — власна назва.
Проте його роль змінюється:
- підмет;
- додаток;
- частина прийменникової групи;
- позначення власника.
У цьому й полягає головна думка:
Частина мови вказує, що це за граматичний елемент. Роль у реченні вказує, яку функцію він тут виконує.
Той самий принцип стосується прикметників.
the tired student — втомлений студент
The student is tired. — Студент втомлений.
В обох прикладах tired («втомлений») — прикметник.
У першому він уточнює іменник student («студент»).
У другому допомагає сформувати повідомлення про студента.
Тип слова залишається незмінним, але його місце в структурі речення змінюється.
Іноді може змінюватися навіть частина мови
В англійській це розрізнення стає ще цікавішим: та сама письмова форма іноді може належати до різних частин мови.
Розгляньмо слово call:
I received a call. — Я отримав дзвінок.
Please call me. — Будь ласка, зателефонуйте мені.
У першому реченні call («дзвінок») — іменник.
У другому це дієслово («зателефонувати»).
Або слово email:
I sent an email. — Я надіслав електронного листа.
Please email the document. — Будь ласка, надішліть документ електронною поштою.
Або clean:
a clean room — чиста кімната
Please clean the room. — Будь ласка, приберіть у кімнаті.
В англійській слова часто можуть переходити з однієї частини мови до іншої без додавання видимого закінчення.
Це означає, що навіть для відповіді на запитання «Яка це частина мови?» іноді потрібно більше контексту.
Краще запитати так:
Як це слово вжито в цьому реченні?
Як ми розуміємо, хто що робить?
Коли ми розрізняємо тип слова та його роль у реченні, виникає ще одне запитання:
Як мова показує, хто є підметом, додатком, отримувачем або іншим учасником події?
Мови мають для цього кілька засобів:
- порядок слів;
- закінчення слів;
- прийменники або післяйменники;
- частки;
- зміни форми дієслова;
- форми займенників;
- особливі синтаксичні конструкції;
- значення та контекст.
Більшість мов використовує кілька таких сигналів одночасно.
Але розподіляють вони цю роботу по-різному.
Англійська: позиція особливо важлива
В англійській зазвичай використовується такий порядок:
Підмет – Дієслово – Додаток
Порівняйте:
Sarah called Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
Daniel called Sarah. — Деніел зателефонував Сарі.
В англійських реченнях імена не змінюють форми. Саме їхня позиція показує, хто кому зателефонував.
Проте англійська спирається не лише на порядок слів.
Займенники також дають підказки:
She called him. — Вона зателефонувала йому.
He called her. — Він зателефонував їй.
Крім того, речення можна перебудувати:
Sarah encouraged Daniel. — Сара підбадьорила Деніела.
Daniel was encouraged by Sarah. — Деніел був підбадьорений Сарою.
У другому реченні Daniel стає граматичним підметом, хоча й далі позначає того, кого підбадьорюють.
Порядок слів в англійській надзвичайно важливий, але він працює разом із займенниками, допоміжними дієсловами, прийменниками та структурою речення.
Французька й іспанська: знайомі моделі з важливими відмінностями
Французька та іспанська часто використовують той самий базовий порядок SVO — «підмет – дієслово – додаток», що й англійська.
Французькою:
Sarah appelle Daniel. — Сара телефонує Деніелові.
Іспанською:
Sara llamó a Daniel. — Сара зателефонувала Деніелові.
Проте обидві мови додають інші сигнали.
У французькій займенники в ролі додатка зазвичай стоять перед дієсловом:
Sarah **l’**appelle.
«Сара телефонує йому».
В іспанській закінчення дієслова часто дає інформацію про підмет:
Llamé a Daniel.
«Я зателефонував Деніелові».
В іспанському реченні не потрібне окреме слово зі значенням «я», оскільки форма дієслова вже передає цю інформацію.
Крім того, в іспанській перед додатком, що позначає конкретну людину, зазвичай ставлять a:
Sara llamó a Daniel.
Отже, навіть близькоспоріднені європейські мови організовують ту саму інформацію не цілком однаково.
Німецька: важливі і порядок слів, і відмінок
Німецька — зручна сполучна ланка між англійською та мовами з розвиненішими відмінковими системами.
Порівняйте артиклі:
der Mann — чоловік, називний відмінок
den Mann — чоловіка, знахідний відмінок
Форма артикля може допомогти визначити, чи іменникова група виконує роль підмета, чи додатка.
У німецькій також діють суворі правила щодо позиції дієслів, зокрема в головній і підрядній частинах складного речення.
Отже, вивчаючи німецьку, потрібно звертати увагу і на:
- розташування елементів речення;
- зміни форм артиклів, займенників, а іноді й іменників або прикметників.
Німецька не так сильно покладається на позицію, як англійська, але порядок слів у ній аж ніяк не довільний.
Угорська й російська: закінчення передають більше інформації
Угорська та російська використовують відмінкове маркування ширше, ніж англійська.
В угорській прямий додаток зазвичай позначають за допомогою -t:
Sarah felhívta Danielt.
«Сара зателефонувала Деніелові».
Оскільки закінчення позначає Daniel як додаток, цю групу можна перемістити в іншу позицію, і вона не стане підметом.
Проте новий порядок може змінити смисловий акцент.
Речення може підкреслювати:
- хто виконав дію;
- кого вона стосувалася;
- яка інформація є новою;
- що саме протиставляється.
У російській форми іменників, займенників і прикметників також змінюються за відмінками.
Це дає більше варіантів порядку слів, ніж в англійській, але порядок слів у російській усе одно передає фокус висловлювання та його інформаційну структуру.
Тому точніше сказати, що угорська й російська мають гнучкіший, а не цілком вільний порядок слів.
Закінчення позначають багато граматичних зв’язків, а порядок слів часто допомагає вибудувати саме повідомлення.
Мандаринська китайська: менше закінчень, більше ролі для порядку слів і контексту
У мандаринській китайській словозміна розвинена порівняно мало.
Дієслова зазвичай не змінюються залежно від особи підмета, а іменники не мають відмінкової системи на зразок російської чи угорської.
Поширений базовий порядок — SVO:
підмет – дієслово – додаток
Тому позиція слова є важливою підказкою.
Але мандаринська китайська — це не просто ряд слів із незмінними формами та раз і назавжди визначеними позиціями.
Вона також використовує:
- частки;
- показники виду;
- конструкції з темою висловлювання;
- класифікатори;
- особливі конструкції;
- контекст.
Речення може починатися з теми висловлювання, яка не збігається з граматичним підметом. У певних конструкціях додаток також може стояти перед основним дієсловом.
Мандаринська китайська показує, що мова може мати мало словозмінних форм і водночас — багату, чітко організовану граматику.
Японська й корейська: невеликі показники після іменникових груп
У японській та корейській дієслово зазвичай стоїть ближче до кінця речення.
Типовий порядок у цих мовах:
Підмет – Додаток – Дієслово
Обидві мови використовують невеликі елементи після іменникових груп, які допомагають визначити їхні ролі.
Наприклад, у японській:
- -ga зазвичай позначає групу, пов’язану з підметом;
- -o зазвичай позначає прямий додаток;
- -wa часто позначає тему висловлювання або протиставлення.
Спрощений приклад:
Sara-ga Daniel-o hometa.
«Сара похвалила Деніела».
Ці показники допомагають зрозуміти, яку роль виконує кожне ім’я.
У корейській є подібні показники підмета, додатка й теми висловлювання.
Однак у невимушеному мовленні їх іноді опускають, якщо задуманий зміст зрозумілий. Тоді слухачі більше спираються на контекст, порядок слів і спільні знання.
Тема висловлювання також не завжди збігається з підметом — це важлива особливість обох мов.
Арабська: одна назва мови, кілька граматичних реальностей
З арабською варто бути уважними: літературна писемна мова та повсякденні розмовні різновиди не тотожні.
Літературна арабська може використовувати:
- порядок слів;
- узгодження дієслова;
- форми займенників;
- прийменники;
- відмінкові закінчення — за особливо ретельної вимови або в текстах із повним оголосуванням.
Можливі обидві моделі: «дієслово – підмет – додаток» і «підмет – дієслово – додаток».
У звичайних текстах позначки коротких голосних, а отже, і багато видимих відмінкових розрізнень, зазвичай опускають.
У повсякденних розмовних різновидах арабської давня система відмінкових закінчень також значно менш виражена або здебільшого відсутня.
Тож для арабської немає єдиної простої відповіді на запитання «Як у ній позначають підмет і додаток?». Відповідь частково залежить від того, який саме різновид арабської ми маємо на увазі.
Гінді: показники після іменників
У гінді дієслово зазвичай стоїть наприкінці, а після іменників часто вживаються елементи, які називають післяйменниками.
Англійською кажуть:
with Daniel — з Деніелом
У гінді загальна схема така:
Daniel with — буквально: «Деніел + з»
Певні показники також можуть позначати отримувачів, конкретні об’єкти дії або учасника, який виконує дію в окремих конструкціях минулого часу.
Але ці показники не додаються механічно в кожному реченні. Їх уживання залежить від таких чинників:
- чи є учасник людиною;
- чи йдеться про когось або щось конкретне чи вже відоме;
- який тип дієслова використано;
- чи розглядається подія як завершена.
Гінді добре нагадує нам: граматичні ролі не завжди позначаються однаково в усіх часах і конструкціях.
Мови по-різному розподіляють роботу
Виникає спокуса поділити мови на прості протилежні групи:
- мови, що спираються на порядок слів, і мови, що спираються на відмінки;
- мови із жорстким і вільним порядком слів;
- прості та складні мови.
Насправді все цікавіше.
В англійській велика частина роботи припадає на позицію слова.
В угорській і російській більше інформації закладено у формах іменників.
Іспанська розподіляє роботу між порядком слів, дієслівними закінченнями, займенниками та маркуванням додатка.
Німецька використовує і порядок слів, і відмінки.
Мандаринська китайська спирається на позицію, конструкції, частки та контекст.
Японська й корейська часто ставлять граматичні показники після іменників.
Арабська поєднує різні засоби залежно від різновиду мови та контексту.
Жодна мова не використовує лише один сигнал.
Усі вони розв’язують подібні комунікативні завдання, але по-різному розподіляють інформацію.
На що звертати увагу під час вивчення мови?
Коли Ви читаєте або слухаєте новою для себе мовою, не зосереджуйтеся лише на окремих словах.
Поставте кілька запитань про структуру.
Що це за граматичний елемент?
Це іменник, дієслово, прикметник, займенник, прийменник чи інша частина мови?
Яку роль він тут виконує?
Це підмет, додаток, опис, модифікатор, отримувач чи інформація про час і місце?
Що вказує на цю роль?
Звертайте увагу на:
- позицію;
- закінчення;
- артиклі;
- форми займенників;
- частки;
- прийменники або післяйменники;
- зміни форми дієслова;
- навколишній контекст.
Речення нейтральне чи щось підкреслює?
Інший порядок слів може не змінювати того, хто що зробив, але змінювати те, на чому мовець хоче наголосити.
Це особливо важливо в мовах із гнучким порядком слів.
Головна думка
Граматику значно легше зрозуміти, якщо розділити два запитання:
Що це за слово чи словосполучення?
і:
Яку роль воно виконує в цьому реченні?
Іменник не стає підметом автоматично.
Підмет — не завжди свідомий виконавець дії.
Прикметник може стояти не лише перед іменником.
Ту саму роль у реченні можуть виконувати різні типи словосполучень.
І не всі мови використовують однакові сигнали, щоб показати, хто що зробив і на кого була спрямована дія.
Коли ми починаємо бачити в граматиці систему типів, ролей і сигналів, вона вже не здається довгим списком довільних правил.
Мови різні, але запитання, на які вони мають відповісти, напрочуд подібні.
Дізнайтеся більше
Ця стаття — практичний орієнтир серед основних ідей. Насправді ці розрізнення мають більше нюансів, особливо коли ми порівнюємо мови з дуже різними граматичними системами.
Продовжте знайомство з темою в першій частині нашої докладнішої серії:
У ній розглянуто класи слів, синтаксичні функції, присудкові групи, комплементи, семантичні ролі та межі прямого застосування англійських граматичних категорій до будь-якої іншої мови.
